Спадкодавець – це фізична особа, права та обов'язки якої після смерті переходять до інших осіб. Спадкоємці – це особи, що набувають право на спадщину (особи, які є живими на момент відкриття спадщини, особи, що були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини, а також юридичні особи та держава).
Спадкодавцем може бути особа незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо. Спадкування відбувається як після смерті дієздатних, так і недієздатних громадян. Однак заповідати майно може лише дієздатна особа. Тобто, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (частина перша статті 1234 ЦКУ).
Під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок, за яким родичі нижчого ступеня споріднення успадковують те майно, яке б за законом перейшло їх родичам вищого ступеня споріднення із спадкодавцем, однак, які до моменту відкриття спадщини померли.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки.
В першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).
Спадкування – це перехід майнових і окремих особистих немайнових прав та обов язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов язків і є спадщиною.