Лікарі діагностували у Булгакова гіпертонічний нефросклероз – хвороба нирок. Булгаков почав вживати морфій, прописаний йому 1924 року, з метою зняття больових симптомів. Сліди морфію були виявлені на сторінках рукопису роману «Майстер і Маргарита» через три чверті століття після смерті Булгакова.
Діагноз стає зрозумілим: хронічна ниркова недостатність. Булгаков сам собі його ставить також. У листі від 10.1939 до київського друга молодості Гшесинського Булгаков сам озвучує характер свого захворювання: “Ось настала і моя черга, у мене хвороба нирок, що ускладнилася розладом зору.
У 1909 році Михайло Булгаков закінчив гімназію та отримав атестат. У липні цього року він вступив на медичний факультет Київського університету. Випускник швидко визначився з професією: два його дядьки з боку матері працювали лікарями у Москві та Варшаві, і обидва пристойно заробляли. Цей чинник став вирішальним.