Найперші свідчення практики індуїзму датуються періодом від пізнього неоліту до періоду Хараппської цивілізації (5500 – 2600 року до н. е.). Вірування та практики докласичного періоду (XVI – VI століття до н. Е..)
Індуїзм з'явився в Індонезії, головним чином на Яві, Балі та Суматрі, на рубежі нашої ери з першою хвилею індійських переселенців, серед яких були і індуїстські брахмани-жерці. Періодом найактивніших контактів між державами Малайського архіпелагу та Індії були ІІІ-ІV ст. н.
Індуїзм виник на Індійському субконтиненті, причому понад 90% із приблизно 500 млн. осіб, які сповідують цю релігію, живуть в Республіці Індія, яка займає більшу частину субконтиненту. Індуїстські громади існують також у Бангладеш, Шрі-Ланці, Кенії, ПАР, Тринідаді та Тобаго, Гайані.
Згідно з класичною версією, творцем життя у Всесвіті є один із богів Трімурті — Брахма. Інші члени «індуїстської трійці» — Вішну та Шива — відповідно відповідають за підтримку та руйнування Всесвіту.