«кратер» — чаша) — чашоподібне поглиблення на плоскій вершині вулкана. Жерло — трубоподібний канал, по якому магма виливається на поверхню. Вулканічний осередок — підземний резервуар магми. Вулканічний попіл — один із продуктів подрібнення магми.
Жерло́ (споріднене з «джерело», «горло») — це ділянка всередині вулкана, якою магма виходить із вулкана на поверхню землі. Зазвичай жерло має форму трубки, що з наближенням до земної кори тоншає. Жерло закінчується на земній корі кратером. Якщо кратер замалий, утворюються бічні кратери під тиском магми.
Вогнище – місце, де утворюється надлишок магми. Вгору розпечена магма піднімається по жерлу. Таким чином, жерло – це канал об'єднує вогнище і поверхню землі. З нього через жерло вулкана магма піднімається на поверхню і виливається на зовні з чашоподібного заглиблення, яке називається кратером.
Вулка́н — утворення, яке виникає над каналами та тріщинами у земній корі, якими на поверхню викидаються лава, попіл, гарячі гази, водяна пара й уламки гірських порід. Галузь геології, яка вивчає вулкани, називається вулканологією. Основною причиною виверження вулкана є тиск газів у магмі.
Вулкани розташовані на всіх материках (крім Австралії) і океанах. Здебільшого вони формуються в слабких точках земної кори, де виливаються великі потоки магми. Магма піднімається до поверхні і утворює вулкан, пробивши отвір в товщі плити.
Вулкани найчастіше розташовані в тектонічно активних районах, найбільше їх — на острівних дугах і в горах. Всього на Землі відомо 1343 активних вулканів. На думку деяких дослідників найбільшим вулканом Землі є Єллоустонський.
Жерло́ (споріднене з «джерело», «горло») — це ділянка всередині вулкана, якою магма виходить із вулкана на поверхню землі. Зазвичай жерло має форму трубки, що з наближенням до земної кори тоншає. Жерло закінчується на земній корі кратером. Якщо кратер замалий, утворюються бічні кратери під тиском магми.