Якщо сказати коротко, то таких знаків як Ъ і Ь у транскрипції просто не існує. Ось наочний приклад: [раз’йом] – роз’єм, де на місці того самого твердого знака стоїть апостроф.
Ударні й ненаголошені звуки [и], [ у ], [ и] в транскрипції пишуться так само, як в орфографії, хоча в другій позиції вони вимовляються коротше: качка – [ у ´ткъ], удар – [уда´р]. 13.
У писемному мовленні після м’яких приголосних звуків замість а, о, у, е пишуться літери я, е, ю та е, м’якість приголосного на кінці слова позначається спеціальною буквою ь (м’яким знаком). У транскрипції м’якість приголосного завжди позначається однаково – знаком j після м’якого приголосного: мать [матј].