Термін “ефект плацебо” було введено в 1955 р. американським лікарем Генрі Бічером [13], який виявив, що приблизно третина пацієнтів одужують від пігулок-пустушок, які не містять діючих речовин.
Терміном ефект плацебо називають поліпшення самопочуття людини завдяки тому, що вона вірить в ефективність деякого впливу, який насправді є нейтральним. Крім приймання препарату, таким впливом може бути, наприклад, виконання деяких процедур або вправ, прямий ефект яких не спостерігається.
Під час застосування плацебо активуються окремі ділянки головного мозку: префронтальна кора, передня частина поясної звивини (раніше цю зону позначали як “центр задоволення”), передлежаче ядро. Задіюється поєднання психічних і неврологічних механізмів. При цьому навіювання відіграє важливу роль.